Астрологічна символіка у церковній архітектурі
Олег Болюк
ЛРАА “Геліос”
Астрологічна символіка у церковній архітектурі:
першоелементи
Шановний читачу! Пропонована розвідка буде потрапляти у світову павутину частинами, оскільки автор статті у процесі осмислення задекларованої тематики. Пропонуємо один із фрагментів праці.
Завданням цієї розвідки є спроба хоча б частково проілюструвати постійну не стільки трансцендентну присутність у християнському храмі кожного з чотирьох першоелементів, а їх візуалізацію засобами мистецтва.
Як відомо ще з лекційних філософських занять навчальних закладів або навіть на рівні обізнаності профанів, першоелементами у західній езотеричній традиції є Вогонь, Вода, Повітря й Земля. Західною традицією називають умовно, оскільки в Індії чи давньому Вавілоні у своїх вченнях послуговувались цими першоелементами. До них також інколи відносять п’ятий першоелемент або з іншим означенням – стихію,– Ефір чи Простір. П’ята стихія переважно породжує або, навпаки, вбирає в себе чотири попередні. Традиційно чотири стихії поділяють на активні чоловічі начала – Вогонь та Повітря й пасивні жіночі – Землю і Воду.
Автор „Словника символів” Х.Керлот справедливо зазначив, що „розташування стихій в ієрархічному порядку за ступенем значимості або першості змінювалося зі століття у століття і від автора до автора”. Наприклад, давньогрецькі філософи визнавали єдиним елементом світу або Воду (Фалес), або Повітря (Анаксімен), або Вогонь (Геракліт). Справді, світ влаштований згідно ієрархічного принципу, тому першоелементи не є винятком і повинні йому підпорядковуватись як, зрештою, і їх візуальне відображення.
Однак, насамперед спробуймо розглянути кожну стихію окремо, акцентуючи увагу на їх відповідності стосовно християнського храму.
Прояв стихій помітний вже в орієнтації церкви чи костелу, одним із взірців якого слугує Храм Соломона, побудований сином вдови Хірамом Абіффом. Без сумніву ця будівля є, насамперед, спорудою як втілення Дому Божого, з Його невидимою для людини присутністю. Ще задовго до побудови Соломонового храму, за настановами Господа чітко зі Сходу на Захід Мойсей розмістив Скинію Заповіту. Цю традицію продовжували й переважно продовжують будівничі християнських храмових споруд. В обрядодійствах вірні також подорожують із Заходу до Сходу під час процесій, назустріч необхідного для них Світла Істини. Згідно канону храм повинен розташовуватись вздовж осі Схід–Захід, в ширину – Північ–Південь. Традиційно священнослужитель у часі літургій та богослужбових треб займає місце на Сході. Відомо, що кожній з орієнтацій світу відповідає та чи інша стихія: сходом керує Вогонь, заходом – Вода, на півдні перебуває Повітря, на півночі – Земля. Тому закономірно, що увірувані у Христа й оглашенні, які прагнули Світла й нещодавно тільки-но відійшли від Темряви, тобто світу язичницького, перебувають на протилежному боці храму. Північний бік святині, що пов’язаний з Землею, нагадує про створення першочоловіка Адама: „І створив Господь Бог людину з пороху земного” [Бут. 2:7]. Південний бік, де переважно дяк читав богослужбові тексти, овіяний стихією Повітря. У більшості московсько-православних церквах тут розміщений хор. Згадаймо, за мовлення відповідає Меркурій, що перебуває у Повітряній стихії.
Прямокутна форма храму символізує межі видимого світу, який у давніх народів Середземномор’я розумівся як розміщення своїх країн по прямокутнику навколо моря, іншими словами – Води, оточеною Землею, а не навпаки як це традиційно у давнину трактували світобудову – землю посеред води. Таке пояснення устрою святині, де Вода оточена Землею, справедливе, оскільки ця стихія є відповідна святим Іванам Єрусалимським – Івану Богослову та Івану Хрестителю або Предтечі. Останній був сином Захарії та родички Богородиці – Єлизавети. Після пустельної аскези проповідував й перший хрестив Водою новонавернених у ріці Йордан, тому немає сумнівів, що його постать пов’язана зі стихією Води, тим більше дата його народження, навіть за старим стилем, співпадає із зодіакальним Раком, який відносять до стихії Води. Єдиний не замордований із дванадцяти найулюбленіших учнів Христа – Іван Богослов, Євангеліє якого вважається найшановнішою із чотирьох канонічних, іконоґрафічно завжди зображувався із Орлом – одним із ключових символів водяного Скорпіона. Згідно традиції, орел – єдина істота, яка може не кліпаючи дивитись на Сонце. Здавалося б яке відношення має Орел до стихії Води. Допомагає нам це з’ясувати астрологія та Біблія.
У Книзі пророка Єзекіїля у першій главі „Видіння Господньої слави” автор описує побачене чудо біля ріки Ховар. Єзикіїль побачив щось подібне колісниці, яку каббалісти називають Меркабою. Її складають четверо твариноподібних істот з чотирма ликами кожен, поруч з ними великі колеса, над ними – склепіння у вигляді кристалу, а над склепінням – престол з сапфіру, на якому возвеличується Господь. Пророк так описує чотирьох істот: „А подоба їхнього обличчя – обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла вони мали четверо” [Єзик. 1:10]. Такий опис вказує на іконографію символів, відповідних стихіям, і які складають повний пантакль в усіх формах й різновидах не тільки людської істоти, а й природи взагалі.
Формулою, яка виражає цей великий символ, є: знати, сміти, хотіти, мовчати, що утворюють сфінкса. Звідси дається ключ до пізнання складу людини і її діяльності. Також усі чотири тварини є на зодіакальному крузі. В астрології кожна стихія проходить три стадії: народження, стабілізації і трансформації, а саме першій стадії відповідають кардинальні знаки чотирьох стихій – Овен, Рак, Терези й Козеріг; наступній стадії – фіксовані знаки – Лев, Скорпіон, Водолій і Телець; й останній стадії – мутабельні знаки – Стрілець, Близнята, Діва та Риби. Кожна група знаків утворює квадрат. Фіксовані знаки є енергетичним резервуаром Зодіака, і коли їх з’єднати – отримуємо квадрат, по кутах якого знаходяться тварини, які відповідні чотирьом стихіям. Лев є відповідником Вогню, означає сангвіністичну натуру, сміливість й життя, внутрішню і зовнішню активність, волю, ентузіазм, експансію, впертість, командування, тиск, зображуваний поруч євангеліста Марка. Віл означає флегматичну натуру, працю й матеріальне тіло, внутрішню активність, зовнішню пасивність, твердість, консервативність, впертість, рішучість як твердість опору, матеріалістичність, практичність. Він є символом одного із чотирьох канонічно визнаних євангелістів – св. Луки, а відповідною стихією є Земля. Ангел – вінець людської досконалості – означає холеристичну натуру, волю й розум, зовнішню активність, внутрішню пасивність, комунікабельність, інтелект, інформативність, контактність, мінливість, євангеліста Матвія, стихію Повітря. Нарешті, Орел – меланхолійну натуру, інтуїцію та нервову силу, внутрішню і зовнішню пасивність, інтуїтивність, високу чутливість, м’якість, уникання реальності, ранимість, неконфліктність, медіумізм, євангеліста Івана й стихію Води. Порівнюючи цих астрологічних зодіакальних тварин з біблійними, помітне не співпадіння. Це стосується Водолія та Скорпіона. Низка дослідників езотеричних наук довела, що Ангелу, або в іншій інтерпретації – Людині, відповідає стихія Повітря, а Орлу – Вода. Справді, у астрологічних трактуваннях зодіакальних знаків Скорпіон виражається й іншим символом – Феніксом, вічним птахом, який самоспалюючись, народжується знову. Зображення Орла та Фенікса є дуже подібними, тому їх інколи плутають.
На додаток, в астрології, яка тісно пов’язана з релігійними містеріями, чотири стихії визначають устрій видимого світу. Це чотири стани речовини – вогняної, газовидної, рідкої і твердої, тобто чотири стадії прояву вселенських сил у людині: творчий імпульс відображається у ньому як ідея, згодом як думка, котра, перетворюючись у почуття, втілюється у дію. З цих позицій прояви стихій у людині відповідають: Вогонь – усвідомленій волі індивідуума, активно діючому началу; Повітря – думці, слову, взаємодії; Вода – життю, почуттю і зв’язку; Земля – матеріалу, формі, поступку (вчинку).
Символічно зображена французьким художником Жаном Дельвілем аналітична фігура сфінкса стосовно людини виглядає так: ноги (як кінцівки живота) людської істоти схоплюють вола, руки (як грудні кінцівки) тримають лева за гриву, щелепи (як члени голови) втримують орла за ланцюг, а крила ангела (що є волею) оточують усю цю групу, обіймаючи усі тваринні інстинкти, які складають підсвідомість людини.
Важливе місце храму займає вівтар (жертовник) – прямокутне або трапецієвидне (рідше – трикутне) підвищення, на якому кладуть Книгу Священного Закону: найчастіше Біблію, Коран, Тору. Прямокутної форми вівтар розуміється як єднання чотирьох першоматерій або стихій і відповідає жертовним підвищенням подібного типу багатьох релігій, зокрема у християнстві. Так, у святилищі християнського храму вівтар (у візантійському обряді – престол), поряд з численними символічно-обрядовими трактуваннями, розуміється як трон Господній, що перебуває у Славі. Господні імена – Тетраграмматон, що у перекладі з грецької означає „чотири літери”, як і Йохавва або Яхве, яке пишуть приголосним יהוה (йод–хей–вав–хей) відповідають чотири стихії – Вогонь, Вода, Повітря, Земля. Аналогічно кожен бік та кут вівтаря відповідає тій чи іншій стихії.
Великі Світочі, розміщені на вівтарі несуть кожен свою символіку. Книга Священного Закону — Біблія,— розуміється як воля Великого Архітектора Всесвіту. Під час богослужінь відкрита Біблія трактується як Духовне Світло, що ллється зі Сходу, відтак є символом Вогню.
Земля – місце, де людина виконує свою роботу, а Небо символічно пов’язане з місцем, де креслить свій план Великий Геометр Всесвіту.
Далі буде…